Довідкове бюро читача
Довідкове бюро читача
Наша сторінка стане у нагоді всім, хто навчається. Адже у процесі навчання треба багато самостійно працювати з книгою. "Довідкове бюро" допоможе тобі навчитися самостійно:
- ПРАЦЮВАТИ З КНИГОЮ,
- ПІДГОТУВАТИ ДОПОВІДЬ,
- НАПИСАТИ РЕФЕРАТ,
- НАУКОВУ РОБОТУ,
- СКЛАДАТИ КОНСПЕКТ.
Як писати реферат
- Визначити тему.
- Підібрати літературу: а) документи, першоджерела; б) монографії, довідники, збірники; в) газетні та журнальні матеріали.
- Ґрунтовно вивчити літературу. Читаючи книги, необхідно робити виписки цитат, основних думок.
- Скласти список розділів, який може і бути планом реферату.
- Продумати план реферату, можливе його розширення.
- Систематизувати опрацьований матеріал.
- Остаточно продумати та уточнити план реферату.
- У кінці реферату слід подавати список використаної літератури.
- Бібліографічний опис джерела списку літератури подається за такими правилами:
- для книг слід вказати: прізвища та ініціали авторів, назви книг, підзаголовкові дані,
- місця і назви видавництв, роки видань, кількість сторінок;
- для журнальних статей зазначають: прізвища та ініціали авторів, повні назви статей,
- скорочені назви журналів, роки, номери, томи, випуски, сторінки;
- для статей із книг та неперіодичних збірників повинні бути зазначені прізвищі та ініціали авторів, назви статей, видань, у яких вміщені статті, місця видань, видавництва, роки видань, сторінки.
Як працювати з підручником
1. Почитай увесь навчальний матеріал з метою загального ознайомлення зі змістом.
2. З'ясуй значення незрозумілих слів, термінів, понять і висловів за допомогою словника, по записах у робочому зошиті.
3. Розділи навчальний матеріал на частини для кращого засвоєння.
4. Визнач головну думку автора, зроби записи у формі плану, тез.
5. Прочитай текст ще раз і постарайся переказати його зміст по пам'яті.
Як скласти план тексту підручника
1. Прочитай заголовок параграфа і подумай: який зміст закладено в заголовок?
2. Прочитай уважно даний параграф і виділи в ньому нові терміни (з'ясуй їх).
3. Розглянь і постарайся зрозуміти малюнки і їх частини, що відносяться до тексту.
4. Прочитай текст окремо по абзацам і визнач, про що йдеться в кожному абзаці.
5. Склади план прочитаного тексту (пунктам плану можуть бути заголовки абзаців).
6. Перекажи за складеним планом увесь текст постарайся зрозуміти і запам'ятати його зміст,
7. Дай відповіді на всі запитання в кінці параграфа або на запитання, поставлені вчителем.
Як користуватися навчальною, додатковою і довідковою літературою
1. Використовуючи навчальну, довідкову і додаткову літературу, уточніть, що саме вас цікавить.
2. Подумайте, де найбільша можливість одержати відповідь на запитання, що вас цікавить: підручнику, довіднику чи додатковій літературі.
3. Насамперед використайте підручник, потім — довідник, а тоді — додаткову літературу.
4. Відкриваючи книжку, спочатку прочитайте зміст і покажчик термінів, назв.
5. Залежно від мети використайте такі виді читання:
- читання-перегляд, коли книжку переглядають швидко, зупиняючись на окремих сторінках (мета такого перегляду — перше ознайомленні з книгою, одержання певного уявлення про зміст);
- вибіркове читання, або неповне, коли читають не весь текст, а тільки потрібні місця;
- читання з різних видів запису прочитаного.
6. Відшукавши у книзі потрібний розділ, параграф чи сторінку, не обмежуйтесь побіжним поглядом, а випишіть потрібну
для себе інформацію, виділіть основне, складіть план прочитаного.
Як працювати з текстом параграфа
1. Уважно прочитай текст параграфа, запитання і завдання до нього.
2. Знайди у тексті відповіді на поставлені питання. Виконай усі завдання.
3. Запам'ятай усі терміни та поняття.
4. Склади план своєї розповіді.
5. Перекажи зміст тексту відповідно до складеного плану, використовуючи у своїй розповіді нові терміни, поняття.
Як працювати з цитатою
1. Цитатою користуються для уточнення і підтвердження власних думок.
2. Не можна зловживати цитатами.
3. Цитата мас виписуватися так, щоб у ній була закінчена думка автора.
4. Виписувати цитату слід без замін слів, з отриманням усіх розділових знаків, із позначенням пропусків.
5. Кожна цитата береться в лапки.
6. Після цитати вказується джерело: прізвище автора, назва книги, місце і рік видання, номер тому і сторінки.
Як вибрати книгу для читання
1. На книжковій виставці ти завжди знайдеш цікаві книги.
2. У картотеках картки з назвами книг підібрані за окремими темами.
3. Ти можеш сам вибрати книгу з полиць відкритого доступу.
4. За систематичним каталогом можна довідатися, які книги, що цікавлять тебе, є в бібліотеці. Всі картотеки, як і книги на полицях, розставлені за галузями знань, в певній системі, ому він так і називається.
5. Переглянь бібліографічні покажчики. Це книги про книги. В них ти знайдеш анотації — короткі розповіді про хороші книги і поради, про що і що читати.
Форма ведення записів
План — це короткий перелік проблем, що розглядаються в книзі. Він може бути простим, якщо в ньому зазначені лише основні запитання, або складним, якщо поруч з основним є додаткові запитання.
Виписки — це цитати (дослівне відтворення думок автора книги), або короткий, близький дослівного, виклад змісту потрібного уривку тексту. Виписувати з книги теоретичні положення, статичні, хронологічні дані можна як у процесі читання, так і по його завершенні. Цитату обов'язково брати у лапки, а на кожну виписку давати посилання на джерело. Для полегшення наступної систематизації виписок їх краще робити на окремих аркушах, каталожних картках або перфокартках.
Конспект — це короткий письмовий виклад змісту книжки, статті, лекції тощо. Він має бути набагато менший, ніж сама книжка чи стаття. Під час конспектування не слід зловживати скороченням слів, а якщо скорочувати їх, то за загальними правилами; думки слід викладати стисло, своїми словами, виписуючи лише найголовніше і найсуттєвіше, не допускати повторень. Можна використовувати цитати, обов'язково зазначити сторінку, з якої вона виписана. Особливо важливі думки в конспекті варто підкреслювати. Бажано залишати поле для додаткових записів.
Тези — стислий виклад основних ідей прочитаної книги.
Анотація — коротка характеристика прочитаного, яка дає загальну уяву про його виклад, зміст та призначення. Скласти її краще після прочитання всієї книги.
Резюме — короткий заключний виклад наукового повідомлення.
Реферат — короткий виклад змісту книги, наукової роботи або результатів вивчення наукової проблеми в письмовому викладі або у формі публічного виступу.
Це цікаво
Це цікаво
- Найтовстіша у світі книга – англійський словник, що містить 8600 сторінок.
- Найбільшою книгою у світі є видана у 1976 році у Денвері, штат Колорадо, США, “Суперкнига”, розмір якої становить 274 на 307 сантиметрів, а вага – 252кг 600г, яка налічує 300 сторінок.
- Однією з найменших книг є томик віршів Т.Г.Шевченка “Кобзар”, який створив мікромайстер Микола Сядристий. Книга складається із 12 сторінок, кожна площею 0,6 квадратного міліметра. Перегортати сторінки можна тільки загостреним кінцем людської волосини. Книга зшита павутинкою, обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника. На обкладинці – портрет поета та зображення хати, де він народився.
- Найбільше видання у світі – це багатотомна збірка “Акти і публікації Британського парламенту 1800-1900 років”. Усі томи збірки важать разом 31 тонну. Для того, щоб їх прочитати, потрібно понад 6 років.
- Перлиною слов’янської поліграфії вважається книжка “Байки” І.Крилова, видана в Санкт-Петербурзі у 1856 році. Книга менша за поштову марку, тому читати її можна лише за допомогою лупи.
- Однією з найбільших старовинних книг є гігантський атлас вагою 120кг, який знаходиться в Державній бібліотеці в Німеччині. Виданий він у 1661 році і має розміри 170 на 110см.
- Стародавні люди писали на каменях, стінах печер за допомогою малюнків. Це було піктографічне письмо.
- На стінах храму у Фівах вирізьблено найдавніший літопис. Стіни ці є своєрідними сторінками книги, найбільшої у світі за своїми розмірами – кам’яні аркуші її сягають до сорока метрів у ширину.
- У давнину існували глиняні книги. У таких книгах писали загостреними паличками. Глину сушили, загартовували у вогні. Такі книги були важкі і незручні у користуванні.
- У стародавньому Єгипті книги писали на папірусі. Папірус – болотяна рослина зі стеблом висотою 4-5 метрів. Стебла папірусу розрізали на тонкі смужки, розкладали їх так, щоб край однієї смужки заходив на край другої. Краї приклеювали. Другий шар тонких смужок накладали перпендикулярно до першого. Накладені смужки пресували, просушували. Написану на папірусі книжку згортали в сувій (найдовший сувій має понад 40 метрів довжини).
- До ХІV століття книги писали на пергаменті (за назвою м.Пергам, де його вперше виготовили). Пергамент виробляли зі шкіри молодих телят, ягнят, кіз.
- Писали на пергаменті чорнилом та різними фарбами. Чорнило робили із сажі, відвару кори вільхи та дуба. Заголовки, ініціали, великі букви виводили червоною фарбою. Використовували також охру – світло-жовту фарбу, лазур, золото, срібло.
- Усі рукописні книги переплітали. Палітурку виготовляли з дерев’яних дощок, обтягнутих шкірою, парчею, оксамитом та атласом. Потому прикріплювали металеві бляхи, аби книжки довше зберігалися. Зверху виготовляли срібні або золоті обкладки. Верхню кришку прикрашали дорогоцінним камінням, перлами.
- Припускають, що першим почав відливати металеві букви (з них складають слова, зі слів – рядки, з рядків - сторінки) німець Йоганн Гуттенберг, який жив у місті Майнці в середині ХV століття.
- Нещодавно стало відомо, що китаєць Бі Шен ще в ХІ столітті друкував книги з форм, складених з окремих ієрогліфів.
- Перша друкована книга “Львівський апостол” в Україні з’явилася у 1574 році. Її надрукував Іван Федоров, який випередив іноземних майстрів, так як винайшов спосіб друкування тексту двома фарбами одразу.
- Слов’янська писемність виникла у ІХ столітті. Було створено дві азбуки: “глаголицю” (“глагол” - писати) та “кирилицю” (на честь її автора Кирила).
- Перша бібліотека виникла майже 8000 років тому. Мешканці Давньої Месопотамії писали на глиняних дощечках за допомогою тонкої палички, яка називалась клин і спосіб письма називався клинопис. Дощечки випалювались, а найцінніші з них вміщувались у спеціальні конверти з глини, щоб не псувалися. Археологи знайшли тисячі таких дощечок, які зберігалися в палацах і були розсортовані в залежності від їх тематики.
- Бібліотеки Давнього Єгипту знаходились у храмах. Їх охороняли священники. Єгиптяни писали на папірусі, який потім згортали в рулон навколо палиці з наконечником і зберігали у скринях або на полицях.
- Найзнаменитіша була бібліотека в Олександрії. Вона виникла приблизно у 300 році до нашої ери. Там зберігалися понад 700000 сувоїв папірусу. Усі сувої були класифіковані за 120 темами і описані в каталогах.
- Давні римляни першими здогадалися будувати публічні бібліотеки. Юлій Цезар створив систему публічних бібліотек. Після його смерті вони почали користуватися особливою популярністю. Багаті мешканці Рима спеціально засновували бібліотеки для незаможних, а також самі збирали величезні колекції книг для себе. До четвертого століття в Римі існувало 28 публічних бібліотек.
- На початку нашої ери бібліотеки стали невід’ємною частиною церков і монастирів. Ченці читали і переписували книги і багато бібліотек підтримувалось завдяки їх зусиллям.
- Наприкінці періоду середньовіччя, коли були побудовані величні собори, люди почали будувати маленькі бібліотеки при соборах. Університети також почали колекціонувати книги. Університети Парижа, Флоренції славилися своїми колекціями “прикутих” книг. Книги було так важко робити, що їх приковували до стін великими ланцюгами, щоб уникнути крадіжки.
- З 1400 року Університет в Оксфорді почав збирати бібліотеку. Нині його Бодлейнська бібліотека – найбільша серед університетських бібліотек.
- Публічні бібліотеки, якими ми їх знаємо сьогодні, існують всього 100 років.
- Перша бібліотека на Русі була створена Ярославом Мудрим при Софійському соборі в XІ столітті.
- Одна з найбільших бібліотек світу – Національна бібліотека конгресу США, яка заснована у 1800 році. Її книжковий фонд налічує 40 мільйонів примірників.
- Найменша у світі бібліотека розташована в індійському місті Амрістаре. У ній одна книжка.
- Найбільша бібліотека в Україні – Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського, заснована в 1714 році.
09:08 09.01.2023
З ІСТОРІЇ ВИНИКНЕННЯ БІБЛІОТЕКИ
З ІСТОРІЇ ВИНИКНЕННЯ БІБЛІОТЕКИ
Бібліотека (грец. βιβλιοθ?κη, від βιβλ?ον «книга» і θ?κη «місце зберігання») – заклад, в якому зберігаються зібрані твори друку та писемності для громадського користування, також там здійснюється довідково-бібліографічна робота. Бібліотеки є невід'ємною частиною країни і нації, відображають потребу людини в накопиченні та примноженні знань, культурному та інтелектуальному розвитку.
В даний час існують різні види бібліотек: національні, регіональні, публічні, спеціальні, а також «навчальні» (університетські, інститутські й шкільні).
Перші бібліотеки з'явились на Стародавньому Сході. Найвідоміша давньосхідна бібліотека – Бібліотека Ашшурбаніпала в Ніневії: у ній знаходиться зібрання клинописних табличок з палацу ассірійського царя Ашшурбаніпала. Одна з найзнаменитіших античних бібліотек – Олександрійська: заснована на початку III століття до нашої ери, в елліністичному світі вона була центром освіти і науки. Більше півтори тисячі років тому вона була зруйнована. На початку XXI століття унікальне книгосховище, що стало легендою, було зусиллями ряду країн відновлено.
У монастирях в Середні віки існували бібліотеки, при яких діяли скрипторії (майстерні по листуванню рукописів). З винаходом Іоганном Гуттенбергом у XV столітті друкарства кількість бібліотек стало збільшуватися, а в Новий час, з поширенням грамотності, підвищилося і число відвідувачів бібліотек.
Перші бібліотеки з'явилися 4500 років тому Національна бібліотека Франції
Кафедральна бібліотека, Kalocsa, Угорщина Центральна бібліотека в Канзасі. Штат Миссурі, США
Незвичайна бібліотека Villanueva в Колумбії Найвідоміші бібліотеки світу
08:46 18.11.2022
Медіатека
Медіатека
Термін «медіа» - від латинського “medium” (посередник, засіб), “media” (посередники, засоби) і в сучасному світі всюди використовується як аналогія терміну ЗМК – засоби масової комунікації (друк, фотографія, радіо, кінематограф, телебачення, відео, мультимедійні комп’ютерні системи, включаючи Інтернет). При цьому в формулюваннях «медіа», що прийняті в різних країнах, як правило, немає різночитання.
Медіатека - (media library, mediateque) :
-заклад або структурний підрозділ, що включає сукупність фонду медіатекстів на будь-яких носіях і різноманітних інформаційних, технічних засобів, мультимедіа;
-наявний комплекс обладнання для зберігання та сприйняття медіатекстів різних видів на різних носіях,
-читальний зал, де створені належні умови для індивідуалізації та розвитку дослідницьких, пошукових і творчих здібностей, підвищення професійного рівня користувачів.
СУЧАСНІ МЕДІАТЕКИ
Правила користування медiатекою на базi шкiльної бiблiотеки
1. Загальнi положення
1.1. Право на вiльний та безкоштовний доступ до медiатеки на базi шкiльної бiблiотеки мають учнi та педагогiчний колектив школи.
1.2. Медiатека на базi шкiльної бiблiотеки надає можливiсть користувачам користуватися фондами iнформацiйних ресурсiв:
книжковим фондом (навчальною, методичною, художньою, науково-популярною, довiдковою лiтературою);
фондом перiодичних видань (журнали, газети);
фондом компакт-дискiв, аудiо- та вiдеозаписiв, предметними електронними базами даних, ресурсами мережi Iнтернет;
комп'ютерними бiблiотечно-iнформацiйними системами;
довiдково-бiблiографiчним апаратом (каталоги, картотеки, бiблiографiчнi списки).
1.3. Режим роботи медiатеки узгоджується з годинами роботи школи, з метою забезпечення диференцiйованого пiдходу до користування медiатекою.
2. Обов'язки бiблiотекаря медiатеки на базi шкiльної бiблiотеки:
проводити первинний iнструктаж користувачiв щодо роботи в медiатецi;
вести журнал iнформацiйних запитiв користувачiв;
надавати користувачам iнформацiю про фонди електронних носiїв;
забороняти користувачам працювати з тими ресурсами, якi не вiдповiдають призначенню;
проводити консультацiї для користувачiв щодо роботи з ресурсами електронних фондiв;
тримати пiд контролем стан збереження медiа-ресурсiв, компакт-дискiв, технiчного i програмного забезпечення;
своєчасно наповнювати веб-сторiнку "Шкiльна бiблiотека" на сайтi навчального закладу.
3. Правила та обов'язки користувачiв
3.1. Користувачi медiатеки на базi шкiльної бiблiотеки мають право:
oтримувати вичерпну iнформацiю про фонди, iнформацiйнi ресурси та послуги, якi надає медiатека на базi шкiльної бiблiотеки;
користуватися довiдково-бiблiографiчним апаратом медiатеки; отримувати консультацiйну допомогу в пошуку та виборi джерел iнформацiї;
отримувати тематичнi, фактографiчнi, уточнюючi та бiблiографiчнi довiдки на основi фонду медiатеки;
отримувати консультацiйну допомогу при роботi з iнформацiєю на нетрадицiйних носiях;
брати участь у заходах, якi проводяться медiатекою;
надавати практичну допомогу медiатецi;
3.2. Обов'язки користувачiв медiатеки на базi бiблiотеки
Користувачi медiатеки на базi шкiльної бiблiотеки зобов'язанi:
дотримуватися правил користування медiатекою;
користуватися фондом медiатеки на базi шкiльної бiблiотеки лише в примiщеннi бiблiотеки;
при отриманнi ресурсiв користувач має переконатися у вiдсутностi дефектiв, при виявленнi наступних - проiнформувати бiблiотекаря;
повертати документи до медiатеки у встановлений термiн;
замiнювати втраченi (пошкодженi) аудiовiзуальнi документи рiвноцiнними або вiдшкодовувати їх ринкову вартiсть у розмiрах, встановлених правилами користування медiатекою.
Правила користування мережею Iнтернет в бiблiотецi
Бiблiотека:
надає вiльний доступ читачам до ресурсiв Iнтернету у навчальних цiлях та для самоосвiти;
гарантує рiвнi умови для доступу до мережi Iнтернет для всiх категорiй користувачiв незалежно вiд їх вiку, статтi, соцiального, матерiального або службового становища, окрiм випадкiв, передбачених законодавством України;
гарантує необмежений доступ користувачiв до будь-яких категорiй веб-сайтiв (соцiальних мереж, чатiв, електронної пошти);
користувачами Iнтернету можуть бути як вчителi, так i учнi загальноосвiтнiх шкiл, без вiкових обмежень, якi є читачами бiблiотеки.
перед початком роботи необхiдно отримати дозвiл у бiблiотекаря. Час користування Iнтернетом для однiєї людини може бути обмеженим лише у наявностi черги на користування комп'ютером. При пiдвищеному попитi iснує попереднiй запис.
Користувач має право:
09:26 19.10.2022
Цікава інформація
Як швидко вивчити вірш напам’ять?
Як свідчать дослідження, вірші починають втрачати своїх прихильників у початковій школі тоді, коли діти отримують певний негативний досвід: спроби вивчити великий за обсягом вірш, змарнований час, неприємні хвилини невдалої розповіді перед класом тощо.
Дуже важливо допомогти дитині на цьому етапі знайомства з поезією, коли вона ще відчуває до неї позитивне емоційне ставлення, бажає слухати, читати, вчити напам’ять, хоча ще не має достатнього рівня техніки читання та власного досвіду для того, щоб самостійно сприймати художні твори. Тобто зробити це на самому початку.
Чому дитина не запам’ятовує вірш? Розглянемо варіант, коли вірш відповідає всім вимогам (див. «Заповіді» К. Чуковського, с. 26-32), тобто проблема не в самому творі.
Традиційно методисти пропонують учням поради-пам’ятки таких видів.
Як швидко вивчити вірш напам’ять №1
Прочитай виразно вірш.
З’ясуй, про що (про кого) йдеться у вірші.
З’ясуй незрозуміле у змісті й образах.
Прочитай вірш ще раз, поділи його на завершені за змістом логічні частини.
Намагайся уявити собі зміст кожної частини у відповідних картинках, образах.
Прочитай два-три рази почергово кожну частину вірша.
Закрий книжечку й відтвори прочитане напам’ять.
Перечитай ще раз увесь вірш.
Розкажи вірш напам’ять.
Як швидко вивчити вірш напам’ять №2
Прочитай вірш уголос.
Поясни значення незрозумілих слів.
Прочитай вірш ще раз. Намагайся зрозуміти його настрій, інтонацію, ритм.
Прочитай вірш ще два-три рази. Намагайся його запам’ятати.
За кілька хвилин повтори вірш із пам’яті, за необхідності зазирай у текст.
Пізніше повтори вірш ще два-три рази, не зазираючи в текст.
Перед сном ще раз повтори вірш.
Уранці наступного дня прочитай вірш ще раз, а потім розкажи його напам’ять.
Як швидко вивчити вірш напам’ять №3
Прочитай вірш. Дай відповідь на запитання «Про що розповідається у вірші?»
Прочитай твір повільно.
Розділи вірш на уривки, які мають закінчений характер.
Образно уяви, про що розповідається в кожному уривку. Якщо можеш, зроби малюнок до них.
Прочитай декілька разів вірш уголос.
Спробуй розповісти весь вірш, підглядаючи в текст.
Спершу слід прочитати й зрозуміти ці пам’ятки. Уявіть собі дитину, яка ще не вміє читати так, як дорослий. Скільки зусиль їй треба докласти для того, щоб виконати ці інструкції! Це не значить, що треба відмовлятися від пам’яток, але використовувати їх краще з 3 класу.
Що ж робити в 2 та 3 класі? Як найчастіше вирішують цю проблему? Кількістю повторів. При цьому треба пам’ятати, що вивчення віршів пов’язано з індивідуальними особливостями пам’яті. Одному достатньо виразно прочитати вірш, щоб запам’ятати його, а іншому потрібно докладати для цього зусилля протягом декількох днів. Неможна вимагати від усіх однакової швидкості запам’ятовування.
Якщо вивчити вірш треба «на завтра», то корисним буде прийом повторення, рознесеного в часі. Тобто прочитати кілька разів удень (не намагаючись усе запам’ятати), потім через деякий час і обов’язково перед сном, саме тоді інформація обробляється ефективніше. Уранці прочитати — повторити. Якщо вивчений вірш треба буде розповідати через кілька днів, то повторення кожного дня, особливо на ніч, допоможуть міцно запам’ятати вірш.
Але все одно, такі повторення використовують переважно можливості пам’яті. Що ще може допомогти учневі початкових класів та його батькам?
Одна з найбільш розповсюджених причин незапам’ятонування вірша полягає в тому, що дитина не уявляє собі його зміст. Не те щоб зовсім не уявляє, але образи нечіткі, неяскраві, не викликають відповідних почуттів. Часто це буває, коли вірш читається самою дитиною, в дуже швидкому темпі. Іноді молоді вчителі захоплюються темпом (швидкістю) читання і не приділяють достатньої уваги розумінню. У дитини виробляється звичка зосереджуватися лише на зовнішньому аспекті виконання. Вірш забувається ще й тоді, коли той, хто його читає для дитини (вчитель, батьки, інші учні), теж поспішає, не дотримується необхідних пауз. Пригадайте, чи полюбляли ви слухати вірші у виконанні своїх однокласників. Якщо так, то вам дуже пощастило, а ваша вчителька заслуговує найвищої похвали. Але як правило, на уроці, коли перевіряють вивчені напам’ять вірші, досить нудно.
Під час читання віршів в уяві виникають певні образи. У вірші їх зазвичай чимало. Для того щоб зрозуміти, відчути те, що заклав автор, треба докласти зусиль, підключити творчу уяву. Можна порівняти роботу уяви з працею художника: один образ як один мазок, і так, не поспішаючи, з’являється картина. А якщо читати вірш, не даючи слухачам «домалювати» картину — усі мазки зліпилися в одну велику «мазню», з якої нібито щось видно, але дуже замазано, наплутано. Тому одне з правил, яке повинні запам’ятати і дорослий, і дитина: читаючи вірші, не можна поспішати,
З віком дитини росте кількість і обсяг віршів для вивчення напам’ять. Поступово пам’ять школяра заповнюється різноманітними відомостями, і запам’ятовування відбувається повільніше. Але і в цьому можна допомогти, якщо саме в цей період озброїти дитину прийомами образного сприймання віршів, які допоможуть створити й умови легкого запам’ятовування творів.
09:23 19.10.2022
