150 ХВИЛИН ФІЗИЧНОЇ АКТИВНОСТІ НА ТИЖДЕНЬ МОЖУТЬ СТАТИ ДОБРИМ СОЮЗНИКОМ У БОРОТЬБІ З ІНСУЛЬТОМ

Фізична активність комплексно впливає на організм людини, зокрема й на роботу серцево- судинної системи та головного мозку. Регулярна активність сприяє: покращенню кровообігу; зниженню артеріального тиску; покращенню пам’яті та концентрації уваги; зниженню рівня кортизолу – гормону стресу; забезпеченню вироблення «гормонів щастя» – ендорфінів та серотоніну. А це, в свою чергу, знижує ризик розвитку інсульту. ВООЗ рекомендує дорослим виконувати принаймні 150 хв на тиждень аеробних вправ помірної інтенсивності. Це не означає, що вправи мають бути важкими та тривалими. Ти можеш обрати для себе те, що тобі подобається: піші прогулянки; плавання; їзду на велосипеді по рівнинній поверхні; швидку ходу та ін. Йога, пілатес та гімнастика допоможуть зміцнити твої м’язи. Залучай до цього друзів та родину. Створи власний графік фізичної активності та відчуй користь для свого здоров’я. Обов’язково проконсультуйся з лікарем стосовно активностей, які підійдуть саме тобі. Будь фізично активними – зроби крок до профілактики інсульту! Час обирати здоров’я!

08:51 23.02.2024

Гендерне виховання у сучасній українській школі

Проблеми ґендерного виховання особливо актуалізуються в умовах глобалізації освіти, модернізації закладу освіти, що має на меті формувати у школярів громадянську відповідальність, ґендерну рівноправність, ініціативність, самостійність, толерантність, здатність успішної соціалізації. Саме це сприяє формуванню в середовищі молоді ґендерної культури як необхідної умови всебічної самореалізації особистості. Реалізація ґендерного підходу в педагогіці полягає в опануванні обсягу знань, необхідних учням для звільнення від упереджень, що стосуються статі. Ґендерне виховання складається з навчання, освіти (пропаганди і поширення ґендерних знань та ґендерної культури), стимулювання ґендерної самоосвіти. Ґендерна освіта розв’язує такі завдання в контексті соціалізації:              ознайомлення молоді з цінностями, нормами і правилами міжстатевого спілкування (норми релігії, розпорядження, літературні пасажі);              формування адекватного розуміння дорослішання: його змісту, ознак, проявів і якостей;              формування тілесної ідентичності особистості, психосоматичного потенціалу людини;              розкриття особливостей жіночої та чоловічої психології, а також відмінностей у поведінці представників різних статей;              формування у молодого покоління правильного уявлення про стосунки статей, що ґрунтуються на системі загальнолюдських і національних моральних цінностей. Ґендерне виховання — процес, спрямований на формування якостей і властивостей, що визначають необхідне суспільству ставлення людини до представників протилежної статі. Тому в сферу ґендерного виховання входять не тільки такі специфічні відносини між представниками чоловічої та жіночої статі, як шлюбні, але й решта відносин у суспільному житті, роботі, відпочинку і т. ін. Хто бере участь у ґендерному вихованні? 1. Сім’я. Дитина копіює своїх рідних, особливо намагаючись в усьому бути схожою на батька своєї статі. Малюк, який живе в благополучній, спокійною сім’ї, непомітно сам навчиться нормально сприймати відносини, тому що батьки подають йому добрий приклад. Хлопчик наслідує мужності батька, дівчинка — жіночності матері. Роблять вони це без будь-яких особливих настанов. Крім того, спостерігаючи в повсякденному житті своїх батьків, діти вчаться, як поводитися з людьми протилежної статі. 2. Педагогічний колектив дитячого садка. Статеве виховання, перш за все, має бути спрямовано на батьків, а вже потім на дітей. Педагог дає знання, відповідає на запитання дітей, що стосуються відносин статей, не соромлячись цієї розмови. Усе, що говорить педагог, має бути правдою, але і це ще не все. Найважливіше, як ми говоримо про це з дітьми і як підтверджуємо відкрито висловлену нами точку зору. Інакше кажучи, статеве виховання — це, перш за все формування правильного ставлення до питання, а не освоєння конкретних знань у цій області. Ґендерний підхід відображений і при вихованні культурно-гігієнічних навичок. 3. Педагогічний колектив навчального закладу. Подолання ґендерних стереотипів, що заважають успішному розвитку особистості дитини, хлопчика і дівчинки; розвиток партнерських відносин між статями, виховання їх у дусі толерантності. Створення таких умов для виховання юнаків і дівчат, у яких їхній розвиток і духовно-ціннісна орієнтація сприятимуть позитивному становленню індивідуальних чоловічих (маскулінних), жіночих (фемінінних) і андрогенних рис; відносно безболісному пристосуванню молодого покоління до реалій статево рольових відносин у суспільстві та ефективному статево-рольовому відокремленню в соціумі. 4. Лікар. Лікар повинен допомагати удосконалювати зміст і техніку бесіди з усіма дітьми, що потребують поради. Головне завдання медичних працівників, обізнаних з питаннями психогігієни статі, полягає в консультації вихователів: підготовці батьків, педагогів, інших фахівців і працівників дитячих установ і організацій в області медико-гігієнічних питань статевого виховання.

08:09 26.01.2024

Тиждень доброчесності з 27 листопада до 9 грудня 2023р.

Тиждень доброчесності Нетерпимість до будь-яких проявів недоброчесної поведінки є одним з пріоритетів державної політики у сфері освіти. Усвідомлюючи важливу роль освіті в процесі формування нульової толерантності до корупції, Національне агентство з питань запобігання корупції ініціює проведення “Тижня доброчесності” з 27 листопада по 9 грудня 2023 року. Його мета – знайомство здобувачів освіти з поняттям «доброчесність», актуалізація та поглиблення знань про корупцію та її негативні наслідки. Тиждень доброчесності варто організовувати щорічно за 1-2 тижні до 9 грудня – Міжнародного дня боротьби з корупцією. Рекомендуємо з 27 листопада по 9 грудня в рамках “Тижня доброчесності” провести тематичні заходи (уроки, зустрічі, обговорення тощо), в тому числі дистанційно, з урахуванням наявних обмежень. Методичні рекомендації щодо організації та проведення “Тижня доброчесності” у закладах середньої освіти

08:32 27.11.2023

Онлайн-урок з пезпеки дорожнього руху

18:48 28.01.2023

11 січня -Міжнародний день "Дякую"

09:19 11.01.2023

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИМ ПРАЦІВНИКАМ ЩОДО НАДАННЯ ПРЕВЕНТИВНОЇ ДОПОМОГИ УЧНЕВІ ПРИ ПОТЕНЦІЙНОМУ СУЇЦИДІ

– Підбирайте ключі до розгадки суїциду. Попередження суїцидів полягає не тільки у піклуванні та підтримці, а і у здатності розпізнавати ознаки можливої небезпеки. До числа останніх відносять суїцидальні погрози, які передують спробі самогубства, депресію, значні зміни у поведінці людини тощо. Зауважте своєчасно прояви безпорадності та безнадії і з’ясуйте, чи не є ця людина одинокою та ізольованою. – Приймайте суїцидента як особистість. Припустіть. що людина дійсно є суїцидальною особистістю. Не вважайте, що вона не здатна і не може наважитися на самогубство. Якщо ви думаєте, що комусь загрожує небезпека самогубства, дійте у відповідності зі своїми власними почуттями і переконаннями. Небезпека, що ви перебільшите потенційну загрозу, – ніщо в порівнянні з тим, що хтось може загинути в результаті вашого невтручання. – Налагодьте турботливі стосунки. Необхідно турбуватися про людину, яка перебуває у відчаї. У цій ситуації не має часу для моралізування, а лише для доброзичливої підтримки, яку потрібно висловлювати не лише словами, але й невербально. Для того, хто відчуває, що він не потрібний і не любимий, турбота чуйної людини є могутнім підбадьорливим засобом. – Будьте уважним слухачем. Якщо людина перебуває у депресивному стані, то їй більше потрібно говорити, аніж когось слухати. Вона страждає від сильного почуття відчуження і не завжди готова сприйняти ваші поради, відгукнутися на ваші думки і потреби. Не засуджуйте таку людину, вона хоче позбутися болю, але не може знайти виходу. Спробуйте, по можливості, залишитися спокійним і розуміючим. Ви можете надати безцінну допомогу, вислухавши розповідь про почуття цієї людини, – її печаль, провину, страх чи гнів. Інколи, якщо ви просто мовчки посидите з нею, і це буде доказом вашої зацікавленості і турботи. – Не сперечайтеся. Зіштовхуючись із суїцидальною загрозою, оточуючі часто відповідають: «Подумай, ти живеш набагато краще, аніж інші, ти мав би дякувати долі» тощо. Такі відповіді зразу блокують подальше обговорення і викликають ще більшу пригніченість. Ні в якому разі не висловлюйте обурення, якщо ви присутні при розмові про самогубство. Вступаючи в дискусію з пригніченою людиною, ви можете не лише програти суперечку, а й втратити людину. – Запитуйте. Запитання повинні бути прямі, наприклад,: «Ти думаєш про самогубство?». Це не викличе подібної думки, якщо її раніше не було. Але якщо людина обдумує самогубство і, нарешті, знаходить когось, кому небайдужі її переживання і хто згоден обговорити цю заборонену тему, то це може принести полегшення, допомогти зрозуміти свої почуття і досягнути очищення. – Не пропонуйте невиправданих утіх. Після того, як ви почули від когось про суїцидальну загрозу, у вас може з’явитися бажання сказати: « Ні, ви насправді так не думаєте», «Це швидко пройде». Не слід цього робити, адже причина, з якої людина посвячує у свої думки, полягає у її бажанні занепокоїти інших своєю ситуацією. Якщо ви не виявите зацікавленості і чуйності, то людина у стані депресії може розцінити ваші висловлювання, як прояв зневаги і недовіри, що лише посилить її відчуття недовіри. – Пропонуйте конструктивні підходи. Одне з найважливіших завдань профілактики суїциду полягає в тому, щоб допомогти людині визначити джерело психічного дискомфорту. Необхідно допомогти ідентифікувати проблему і якомога точніше визначити, що її поглиблює, а також переконати в тому, що вона може говорити про свої почуття і переживання без сорому, навіть про негативні емоції. Доцільно сказати: «Ви схвильовані. Може, якщо ви поділитеся своїми проблемами зі мною, я спробую зрозуміти вас». Якщо кризова ситуація і емоції названі, то слід вияснити, як людина вирішувала схожі ситуації в минулому. Це називається «оцінкою засобів вирішення проблем». Спробуйте спільно розкрити способи виходу з криз у минулому. З’ясуйте, що залишається позитивно значущим для людини? Що вона цінить? Відзначте ознаки емоційного пожвавлення, коли мова буде вестися про «найкращій» час у житті. Хто ці люди, котрі продовжують хвилювати? Чи не виникло якихось альтернатив після аналізу життєвої ситуації? Чи не з’явилася надія? – Вселяйте надію. Надія допомагає вийти з полону думок про самогубство. Але надія повинна випливати із реальності. Немає сенсу говорити: «Не хвилюйтеся, все буде добре», – коли все добре бути не може. Надії виникають не з відірваних від реалій фантазій, а із здатності людини хотіти і досягати поставленої мети. Надія має бути обґрунтована. Коли людина повністю втрачає надію на гідне майбутнє, їй потрібно запропонувати альтернативу: «До кого ви могли б звернутися за допомогою?», «Як можна було б змінити ситуацію?». Важливо допомогти людині зрозуміти, що не потрібно зосереджуватися лише на одному полюсі емоцій. Людина може любити і в той же час інколи відчувати відверту ненависть; сенс життя не зникає, навіть якщо воно приносить душевні страждання. Основи для реалістичної надії мають бути подані чесно, переконливо і м’яко. Дуже важливо при цьому підкреслити людські можливості і силу, а також те, що кризові стани, за звичай минають, а самогубство є безповоротнім. – Оцініть міру ризику самогубства. Спробуйте визначити серйозність можливого суїциду. Адже наміри бувають різними, – від скороминучих, нечітких думок про таку можливість до наявності чітко розробленого плану самогубства певним способом. Важливо з’ясувати й інші негативні фактори: алкоголізм, вживання наркотиків, міру емоційних розладів і дезорганізації поведінки, почуття безнадійності і безпомічності. Чим детальніше розроблений план самогубства, тим вищий його потенційний ризик. – Не залишайте людину одну у випадку високого суїцидального ризику. – Зверніться за допомогою до спеціалістів. – Важливо якомога довше зберігати турботу і підтримку учня. Якщо критична ситуація і пройшла, то пеціалісти чи сім’я не повинні дозволяти собі розслаблення. Найгірше може бути попереду. За покращення часто приймають підвищення психічної активності. Вони кидаються у вир діяльності, просять вибачення у тих, кого образили. Оточуючі відчувають полегшення і послаблюють пильність. Але така поведінка може свідчити про рішення розрахуватися зі всіма боргами і зобов’язаннями, після чого можна покінчити із собою. Половина суїцидантів здійснює самогубство протягом трьох місяців після початку психологічної кризи. Допоможіть учню адаптуватися в соціумі. – Використовуйте засоби піднесення цінності особистості дитини, її життя. Ці заходи стануть ефективнішими, якщо учні довіряють керівникові навчального закладу, класному керівнику, педагогу, знають, що він ніколи не зраджував дитину і не зрадить її у кризовій ситуації.

10:13 04.01.2023

Як діяти, коли цькування в класі вже почалося.

Важливо оголосити дітям, як ви до цього ставитеся. Говоріть не про жертву, а про кривдників, фокусуйтеся на їх неприпустимих якостях. Наголосіть, що ви будете дуже засмучені, якщо дізнаєтеся, що у вашому класі є діти, яким приємно когось ображати і мучити. Твердо акцентуйте, що така поведінка неприпустима, і ви в своєму класі цього терпіти не маєте наміру. Зазвичай цього буває достатньо, щоб кривдники принишкли (вони часто боязливі). На тлі затишшя можна приймати заходи по підвищенню статусу дитини-жертви і знайти для нього комфортне місце у класному колективі.    Перш за все поговоріть з дитиною, що постраждала та виступає в ролі жертви. Поясніть їй, що ви не зможете захищати її, якщо не будете твердо впевнені, що сама вона не провокує булерів. Скажіть, що вам дуже важливо бути справедливим вчителем і нікого не карати марно; візьміть з дитини слово, що вона не буде переходити до помсти, навіть якщо її дражнять. По-друге, підкажіть дитині, як краще поводитися, щоб булери швидше припинили третирування. Кривдники отримують задоволення не від самого процесу виголошення образливих слів, а від ефекту, якого досягають. Коли жертва плаче, сердиться, намагається заперечувати, тікає, вони відчувають свою владу над нею. Якщо ж колишня жертва відповідає сама весело і технічно, її перестають цькувати.    Поведінка дорослих (вчителів, психологів, соціальних педагогів та батьків) у спілкуванні з жертвами   має відповідати певним вимогам, оскільки від їхнього ставлення до проблеми та уміння контактувати з дитиною залежить вирішення ситуації. Дорослі, коли дитина повідомила, що вона є жертвою боулінгу, мають говорити: Я вірю тобі. Це допоможе дитині зрозуміти, що ви готові допомогти їй вирішити цю проблему; Мені дуже шкода, що це вібдбулося з тобою. Дитина відчуватиме, що ви намагаєтеся зрозуміти її почуття. У цому немає твоєї провини. Дитина розуміє, що вона не самотня в подібній ситуації, що деяким її одноліткам також доводиться відчувати або спостерігати різні варіанти залякувань, цькувань та агресії протягом навчання. Головне на цьому єтапі – спрямувати зусилля на подолання проблеми. Добре, що ти зумів сказати мені про це. Це впевнить дитину в тому, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу та підтримку. Я люблю тебе і намагатимусь зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека. Це допоможе дитині відчути допомогу, захист та дасть надію на покращення ситуації. Пропонуємо перелік заходів, які повинен вжити педагог, щоб уникнути ситуації появи аутсайдера в дитячому колективі: – з самого першого дня роботи з класом слід припиняти глузування над невдачами ровесників. Всі ми можемо помилятися, і кожен з нас має право на помилку; – також слід уникати висміювання, перехвалювання, наклеювання ярликів та зайвого порівняння дітей, не допускати віддавання переваги деяким учням, не підтримувати глузувань, насмішок на адресу певних осіб, суворо припиняти їх, розбір помилок необхідно робити не називаючи прізвищ або індивідуально; – підтримувати дітей, що стали жертвами; – якщо репутація дитини якимось чином зіпсована, необхідно дати їй можливість показати себе у вигідному світі, підтримати її досягнення; – треба заохочувати дитину приймати участь у загальних заходах; – непопулярних дітей дуже травмує ситуація, коли при розподілі на пари їх ніхто не обирає; якщо команда програє також можуть звинуватити цю дитину; треба продумувати вибір командних ігор та заходів; – планомірно працювати з родинами, обов’язково цікавитися у батьків про проблеми дитини (заїкання, енурез, інші хвороби); – підтримувати в учнів адекватну самооцінку; – контролювати ситуації виникнення цькування та невідкладно реагувати на них; – у разі виявлення булінгу – невідкладно поговорити з переслідувачами та з’ясувати, чому вони пристають до жертви, звернути увагу на почуття жертви; – вчити учнів бути толерантними, емпатійними до однокласників, вміти допомагати та підтримувати один одного у скрутних ситуаціях, вміти регулювати власну поведінку, не піддаватися на провокацію, вміти сказати «ні», не терпіти знущань, не соромитись привернути увагу до себе та своїх проблем, звертатись по допомогу до дорослих; – акцентувати увагу учнів на дотриманні правил поведінки у школі.

10:10 04.01.2023

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ

Для того, щоб абітурієнт впевнено почував себе під час проходження тестування, йому потрібна спеціальна психологічна підготовка. Психологічна допомога абітурієнтам під час зовнішнього незалежного оцінювання передбачає, перш за все, профілактику стресів та налаштування психічної сфери учня до процедури тестування. Найбільшою проблемою в ситуації тестування стає наше хвилювання. Основна мета психологічної підготовки до ЗНО – це забезпечення оптимальної реалізації психічних можливостей учнів та застосування, у максимальній мірі отриманих знань, умінь та навичок під час зовнішнього оцінювання. Важливою в підготовці учнів до ЗНО є роль учителя. З метою запобігання втомлюваності на уроках вчителю необхідно використовувати методи переключення уваги, психологічного розвантаження, або ж фізкультпаузи, які учень може використати потім, під час проходження тестування. На етапі підготовки дуже важливо навчити учня використовувати для саморегуляції діяльності різноманітні допоміжні засоби. Необхідно розвивати в учнів функцію контролю, навички самоперевірки: після завершення роботи знайти помилки, самостійно перевірити результати виконаних завдань. Основний принцип, яким потрібно керуватися: «Зробив – перевір, якщо є час — перевір ще раз». Крім того, необхідно створити відчуття важливості та позитивного ставлення до ЗНО як унікальної можливості вступу до ВНЗ без додаткових матеріальних затрат. Щоб навчальний матеріал краще засвоювався, важливо розвивати уяву й образне мислення: використовувати порівняння, образи, метафори, малюнки. Сухий теоретичний матеріал необхідно ілюструвати прикладами або наочністю. Пам’ятайте, що випускники у процесі підготовки до ЗНО, шукають і сподіваються отримати від вчителя психологічну підтримку, що проявляється у вербальних позитивних оцінках або позитивних підкріпленнях в ситуаціях тривоги та хвилювань. Причиною хвилювання можуть бути сумніви у повноті та міцності знань, у власних здібностях: логічному мисленні, вмінні аналізувати, можливостях уваги та пам’яті. Допоможіть учню відчути впевненість в своїх силах, сформулюйте програму успішного проходження ЗНО. Порекомендуйте учням пройти пробне тестування, створюйте ситуації незалежного тестування (в ігровій формі або як варіант оцінювання) під час навчально-виховного процесу – це допоможе адаптувати психічну сферу до процедури тестування. Якщо під час проведення пробного тестування випускники отримають необхідну підтримку, вони будуть більш впевнено почувати себе в ситуації реального екзамену.

10:06 04.01.2023

Поради керівнику для покращення психологічного клімату в учнівському колективі

1. Організація загальних колективних справ, спільних переживань: Колективні привітання з днем народження учнів. Вираження щирого співчуття від імені класу в дні сумних подій, хвороби, невдач. Спільні поїздки-екскурсії пам'ятними місцями, походи. Спільне відвідування концертів, вистав. Спільне проведення святкових днів. 2. Уміння вчителя формувати гуманні взаємини з учнями. Сигнал вашої доброзичливості — добра усмішка, привітність. Ви не маєте наголошувати на різниці в соціальному статусі, віці між собою й учнем, висловлюйте свої погляди доброзичливо, у формі поради.  Вмійте уважно і зацікавлено слухати учнів. Враховуйте індивідуальні особливості школяра (запальність, мовчазність, вразливість, замкнутість), його стан у цей момент, його ставлення до вас. Умійте вислухати, особливо в хвилини напруженого нервового стану, що виник у результаті певних неприємностей, непорозумінь. Зберігайте «секрети», довірча бесіда потребує обережності, делікатності. Толерантно та терпимо ставтеся до думки інших (ви можете помилятися).  Намагайтеся відгукнутися про учня добрим словом, якщо він цього заслуговує. Схвалення діє сильніше, ніж осуд. Врахуйте, що схвалювання одних і тих же дітей, протиставлення їхніх успіхів вадам інших, сприяє поганому ставленню до них усього класу. Критика за формою і змістом має орієнтуватися на шанобливе ставлення Намагайтеся повчати наодинці, говоріть конкретно про випадок поганої поведінки. До дитини ставтеся справедливо, поважаючи її гідність, тому будьте стриманими, не переходьте на крик і злість, намагайтеся не загрожувати, не застосовувати суворі заходи.  Покажіть дитині, що ви вірите в неї.

10:04 04.01.2023

ПОРАДИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

1. Турбуємось про себе і намагаємось не починати роботу без ресурсу. Якщо нам не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її запитання, реакцію – це посилить її стан занепокоєння та безпорадності.   2. Наше завдання – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість – “я з тобою”. Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту. Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, починати роботу можна буде лише у співпраці з психологом.  Цю роботу можна буде проводити лише після фази стабілізації – зміцнення та відчуття безпеки.   3.Не можна використовувати в іграх чи під час занять метафори, образи літаків тощо. Це може травмувати дітей, які були під обстрілами. У роботі спираємося на метафори та образи дому, землі, веселки, води. 4.Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості – для багатьох це джерело небезпеки. Будь ласка, зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.   5.Якщо в роботі плануєте створювати щось із частин, наприклад кубиків, пам’ятайте: якщо деталі руйнуватимуться, це може нагадувати дітям зруйнований будинок. Діти самі можуть обрати таку гру – тоді для них це буде помічне. До того ж будьте уважні до звуків, що використовуються в супроводі.   6.Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи обговорити це. Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.   7.Пам’ятайте, що ми проводимо зустрічі для того, щоби дати дітям стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями. Війну, танки, вибухи вони бачать у новинах. Вони чують про це від батьків, рідних і близьких. Уявіть, що ви працюєте з дитиною з Харкова, яка сидить у бомбосховищі. Усі розмови про війну для неї зараз – додаткове травмування. Будь ласка, зважайте на це.   8. Для дитини, яка пережила втрату, втратила близьких або будинок, абсолютно неприпустимі слова на кшталт “час лікує”, “у всьому є й хороший бік”, “подивися, який тут є хороший варіант для тебе”. Ці слова некоректні та неетичні. Дітям важливо почути: “Те, що ти пережив – жахлива трагедія, це жахливо й так шкода, що тобі довелося через це пройти. Я захоплююсь твоїми мужністю та силою. Попри таке горе, ти справляєшся, як справжній герой. Я дуже хочу тебе обійняти та захистити”.   9. Якщо дитина починає говорити, що б вона не говорила, ми її слухаємо й не перебиваємо! Киваємо, підтримуємо й наприкінці робимо акцент на тому, що навіть слухати – це дуже важко. Далі можна сказати: “Але я бачу, який ти сильний і як ти справляєшся”. Проте не давайте порад, поки вас не попросили про це.

10:01 04.01.2023