В Законі Україні! про загальну середню освіту, Державній національній програмі "Освіта" визначено основні завдання організації родинного виховання і освіти як важливої ланки виховного процесу. Успішне виконання цих завдань залежить як від взаємодії школи і сім’ї у вихованні підростаючих поколінь, так і від забезпечення системного підходу до роботи з батьками.
Сім'я як соціальний інститут завжди була в центрі уваги дослідників. Творча спадщина вітчизняних і зарубіжних вчених (педагогів, психологів, соціологів) в галузі сім’ї велика і багатогранна.
Соціальні дослідження розглядають проблеми сім’ї у її структурі, як мікросередовище, типи сімей, рольові функції її членів, тощо. Під структурою сім’ї наука розглядає структуру комунікації, при вивченні якої найбільш важливим вважається встановлення міжособистісних каналів комунікації і характеру їх функціонування, є важливою передумовою успішного виконання сім'єю її виховних функцій. Виховання як процес історично зумовлений, у всіх поколінь зазнає змін щодо форм, а не суті
( виховуємо завжди гармонійно розвинену людину).
Процес виховання підростаючого покоління можна умовно поділити на три види:
- суспільне
- сімейне
- особисте (самовиховання)
Особливо проблематичним є сімейне виховання. На його орієнтації не можуть не впливати соціальні чинники, розвиток країни та інше.
Сімейне виховання - вид непрофесійної педагогічної діяльності, яку виконують батьки. Згідно з конституцією України громадяни зобов'язані турбуватись про виховання дітей, готувати їх до самостійного життя, продовження роду, створити умови для їх самореалізації.
Сім'я - це природній різновіковий колектив, членів якого об'єднують не лише кровні, близькі стосунки, але і традиції, моральні, правові норми, турбота про виховання дітей, спільне проживання і домашнє господарство.
Хороша сім'я - це такий колектив, де всі члени правильно будують свої взаємостосунки, поважають один одного, мають спільні мету та інтереси, чітко розподілені обов'язки, відповідальність між членами. Тому в такому колективі створюються благополучні передумови для формування особистості.
Організація життя сім’ї повинна бути таким чином, щоб самостійність дітей, яка базується на притаманних вікових потребах в діяльності, поєднувалась з керівництвом дорослих.
Примірна структура системи роботи з батьками:
- вивчення соціального складу сім'ї, матеріального становища, педагогічної культури, індивідуально-психологічних особливостей батьків, сімейного мікроклімату;
- лекції, консультації з питань теорії та методики родинного виховання;
- бесіди (індивідуальні, групові, колективні);
- прес-конференції "Ми і наші діти";
- усні журнали;
- диспути;
- зустрічі "за круглим столом";
- конференції з обміном досвідом родинного виховання;
- перегляд фільмів на педагогічні теми;
- читацькі конференції по обговоренню педагогічної літератури, періодичної преси з питань родинного виховання;
- вечори запитань і відповідей;
- родинні мости, (зустрічі) з батьками та обговорення проблем виховання дітей.
Самою розповсюдженою формою роботи з батьками являються класні батьківські збори. Вони повинні стати школою освіти батьків, повинні розширювати їхній психолого-педагогічній кругозір, стимулювати бажання стати добрими батьками. На батьківських зборах аналізуються навчальні досягнення учнів, їхні можливості, ступені просування класу в навчальній діяльності. Батьківські збори - це можливість демонстрації досягнутих дитиною успіхів. Розмова повинна йти не про бали, а про якість знань і міру інтелектуальних зусиль, що відповідають пізнавальній і моральній мотиваціям. До батьківських зборів необхідно готувати виставки творчих робіт учнів, їхні досягнення не лише в навчальній діяльності. Є багато варіантів проведення батьківський зборів. Тематика і методика зборів повинна враховував вікові особливості учнів, рівень освіченості й зацікавленості батьків, цілі та завдання виховання, що стоять перед навчальним закладом.
Рекомендації з проведення батьківських зборів:
• батьківські збори мають просвіщати батьків, а не констатувати помилки і невдачі дітей у навчанні
• тема зборів повинна враховувати вікові особливості дітей;
• збори повинні мати як теоретичний так і практичний характер: аналіз ситуацій, тренінги, дискусії, ділові ігри, тощо;
• збори - не місце для обговорення та осуду дітей.
ачаєте самоконтроль.
Тому необхідно шукати способи зупинки самого себе, «зробити паузу». На цій стадії важливо «взяти перерву» зусиллям волі перервати свої дії:
- зробити паузу в спілкуванні (помовчати кілька хвилин, замість того, щоб з роздратуванням відповідати на несправедливе зауваження);
- порахувати до 10;
- вийти з приміщення;
- переміститися в іншу, віддалену частину приміщення.
Якщо втрата самовладання відбулася на роботі, доцільно перевести свою енергію в іншу форму діяльності, зайнятися чим-небудь іншим, що дасть можливість зняти напругу:
- перебрати свої ділові папери, полити квіти на підвіконні, заварити чай;
- вийти в коридор (звичайно, на перерві, але якщо, то...) і поговорити з колегами на нейтральні теми (про погоду, покупки й ін.);
- підійти до вікна і подивитися на небо і дерева, порадіти сонцю, дощеві або снігові;
- звернути увагу на людей, що йдуть вулицею. Спробувати уявити, про що думають ці люди;
- зайти в туалетну кімнату і на 2-3 хвилини опусти долоні під холодну воду тощо.
Такі "перерви" потрібно робити якнайчастіше в ті моменти, коли відбувається втрата самоконтролю. Важливо, щоб дія "зупинки себе" ввійшла у звичку.
Відключайтесь від негативних ситуацій з використанням подиху.
Глибоко вдихніть і затримайте подих, наскільки можете. Про що думає людина, затримавши подих? Про проблеми на роботі, сімейні неприємності, фінансові ускладнення? Звичайно, не думає, і навіть не може думати, тому що в неї на це немає часу. Вона цілком поглинена бажанням відновити нормальний подих. Це бажання заслоняє всі проблеми повсякденності.
Таке перенастроювання розуму, викликане життєво важливою потребою, можна назвати "створенням конкуруючої домінанти".
Подих є життя. Затримуючи його, Ви позбавляєте організм потреби, у порівнянні з якою всі інші відходять на задній план і, хоч на мить, але втрачають свою актуальність. Ця мить – Ваш виграш. Використовуйте його, щоб вийти з-під прямого впливу негативного чинника. Для цього з видихом розслабтеся і при черговому вдиху ледве відхиліться назад, підніміть підборіддя і злегка відкиньте голову.
При виникненні надмірного емоційного напруження зануртеся в "тут і зараз", сконцентруйтеся на своєму подиху. Почувайте тільки свій подих. Сядьте з випрямленою спиною і рахуйте свої подихи: "раз" при вдиху, "два" при видиху, "три" при новому вдиху, "чотири" при новому видиху і т.д. Продовжуйте рахунок тільки до "десяти", оскільки з великими числами рахунок подиху складний. І пройдіть два-три таких цикли.
Акцентуйтеся на кожному рахунку. Віддавайте всю свою увагу саме "одному", саме "двом", саме "трьом" і т.д. Вкладайте себе в кожне число, слідкуйте за своїм вдихом, видихом, паузою. Зверніть увагу на ті перешкоди, що не дають Вам дихати в повну міру, і усуньте їх. У процесі подиху відчуйте ті зміни, що виникають у тілі під його впливом. Більше живіть сьогоденням, а не минулим і майбутнім.
Намагайтеся завершувати ситуації. Вчіться відслідковувати незавершені ситуації. Якщо Ви зазнаєте утиску незавершених справ, спробуйте скоротити їхнє число, для цього виконайте наступні чотири дії:
– усвідомте, що виявилися заручником незавершеної ситуації, яка вимагає свого рішення і марно розтрачує Ваші сили;
– прийміть рішення завершити її;
– подумайте про те, що у Ваших силах і що залежить саме від Вас, виберіть кращу можливість і покладайтеся на себе;
– запровадьте свій план у життя.
Якщо з першого разу ситуація не завершиться, пошукайте ще один вихід, але не залишайте її незавершеною.