Квадробіка не для Бобіка: чому діти наслідують тварин і чи варто батькам цього боятися

Дата: 26.09.2024 11:30

Кількість переглядів: 283

Школярі – від меншого до старшого – одягають маски, вуха і хвости, бігають на чотирьох кінцівках, розучують котячі стрибки по відео з ТікТок. Іноді, як запевняють користувачі соцмереж, кидаються на собак та перехожих. Тренд, який активно набирає обертів, молодіжна субкультура, спортивний рух – як не назви це явище, квадробіка привертає увагу, шокує, а іноді обурює і лякає.

Квадробери, теріани та фурі: кого ви зустріли на вулиці?

Десь у 2010-му серед підлітків було модно носити обідок з котячими вухами чи смішні пухнасті шапки з вухами і висячими лапами. За років 5 цей тренд повторився, і додалися ще заячі. На вулицях нерідко можна побачити мотоциклістів в шоломах з вухатими чохлами – виглядає шалено і водночас прикольно. Врешті, всі ми колись переодягалися зайчиками, котиками і білочками на шкільні свята.

Наслідування тварин як субкультура стало відоме як квадробіка (quadrobics). В Україні вона поширилася всього кілька місяців тому, але у світі зовсім не нова і далеко не єдина подібна. Наприклад, ось це відео занять квадробікою було опубліковане ще у 2015 році.

Носити хвостики, маски, рукавички й поводитися як тварини можуть не лише квадробери. Цей спортивний рух може (а може й ні) пересікатися з іншими подібними за своєю суттю субкультурами.

Якщо ви не сидите в ТікТоці та не цікавитеся молодіжними трендами, то цілком можете сплутати візуально подібні, але різні за змістом рухи. Зокрема, квадроберів, теріанів та фурі.

Вони виникли давно: наприклад, англомовний сайт, присвячений теріантропії, датується 2010 роком. У нас рухи активно поширилися, схоже, після того, як набули популярності серед російських тіктокерів (принагідно просимо звернути увагу на те, що дивляться ваші діти, і пояснити їм, чому блогери країни-агресора – не найкращий вибір).

Квадробери

Квадробери – якоюсь мірою спортсмени. Вони бігають риссю та галопом, стрибають в довжину та висоту – але не повзають на пузі чи на колінах. Відповідно й гавкати, гарчати та кидатися на людей чи собак (на що буває скаржаться люди в мережі) їм також немає причини.

Квадробіка:

• обов’язково є рухом на чотирьох кінцівках, у ній завжди задіяні руки та ноги;

• є окремою і не пов’язана з іншими субкультурами, учасники яких ідентифікують себе відмінно до суспільних норм та уявлень;

• є спортивним рухом, яким можуть займатися усі охочі з власної волі, без примусу та додаткових умов (обов’язкових хвостів, масок, рукавиць, вух, тощо);

• включає складні вправи, для виконання яких потрібна фізична сила, тренування та міцність кісток.

Мабуть, як і кожна нова яскрава субкультура, квадробіка має недоброзичливців та нині отримує свою “порцію” насмішок та кпинів. Соцмережу вже заполонили меми про рух як, наприклад, ось ці. Багато є й відверто образливих.

Теріани (теріантропи)

Квадробікою можуть займатися (або ні) теріантропи або по-іншому теріани. Це люди, які відчувають певну психологічну чи духовну спорідненість з тваринами. Кожен з них має свій теріантип (тобто, тваринку, до якої “тяжіє”). Ці люди цілком розуміють, що вони не тварини.

Теріантропія не має жодного стосунку до гендерної чи релігійної ідентифікації, вона не заважає в майбутньому мати сім’ю чи “серйозну” роботу. Засновники сайту, який створений для підтримки теріанів, кажуть, усвідомлення та прийняття свого тваринного нутра допомагає людям долати стрес та знаходити своє місце у житті. Однак, і самі зауважують – єдиного способу пояснити такий досвід та й саме виникнення теріанства ще не знайшли.

Фурі

Ще один рух, з яким часто несвідомо плутають квадроберів та теріанів – фурі. На відміну від двох попередніх рухів, фурі – це більше для дорослих. Виникла ця субкультура ще у 90-х, але формуватися почала принаймні на десятиліття раніше.

Учасники субкультури захоплюються олюдненням тварин, як от у світі Дісней чи японській анімації. Їх надихає поєднання людських характеристик з тваринними (здебільшого, ссавців чи гризунів, тому й така назва – фурі, з англійської “пухнастий”).

Фурі іноді сексуалізують тварин (як трапляється у жанрі порно “хентай”), втім не обов’язково.

Фурі створюють собі “фурсону” – своє тваринне альтер-его. Фурсона має унікальні характеристики, як от колір і довжина хутра, форма і величина вух, тощо. Прихильники субкультури створюють собі дуже деталізовані костюми, беруть участь у тематичних зустрічах, які час від часу відбуваються в США та в Європі.

Існує думка, що це “гра для багатих”, і в цьому є раціональне зерно, бо просто в магазині супер-детальний індивідуальний костюм не купиш, його треба замовляти, і це недешеве задоволення. Субкультура фурі різноманітна – вона включає і тих, хто просто захоплюється анімацією з тваринками, як от у “Зоотрополіс”, так і затятих фанатів переодягання та наслідування тварин.

Що кажуть психолог і ортопед?

Дмитро Єршов – ортопед-травматолог, який спеціалізується на лікуванні ортопедичних захворювань і складних травм кістково-м’язової системи у дітей та дорослих. Він вважає, якщо говорити про квадробіку як про повторення рухів тварин, то вона й справді є спортом. Втім, зважаючи на різну біомеханіку людей та тварин, такі фізичні вправи загрожують підвищеним ризиком травм та ушкоджень – як от під час занять паркуром чи скейтбордингом.Серед травм, які може “заробити” квадробер – травми верхніх та нижніх кінцівок, струс мозку, подряпини, ушкодження лицевого черепа та обличчя. Дмитро Єршов зауважує, коли дитина тільки починає займатися квадробінгом, то може, наприклад, не врахувати швидкість свого стрибка. Тоді через приземлення на верхні кінцівки є ризик просто “в’їхати обличчям в землю“. Втім, про однозначну шкоду для здоров’я говорити також не можна.

Лікар радить домовлятися з дитиною, пояснювати можливі ризики та допомогти їй пройти цей період становлення особистості з мінімальним травматизмом.

Психологиня Анна Бородіна, яка спеціалізується на роботі з підлітками та їхніми батьками, зауважує, наслідування тварин дітьми різного віку має різні мотивацію та причини.

Коли діти до 7 років наслідують поведінку тварин (навіть ту, яка нам здається неприйнятною) – це елемент гри. Дитина вивчає світ, вона досліджує його усіма органами чуття, копіюючи цікаві для неї речі. Основна мотивація – цікавість.

Зі старшими дітьми історія трохи інша, каже експертка.

Тож коли діти захоплюються субкультурою, яка копіює рухи тварин, треба шукати глибші причини, аніж просто мода.

Причин зацікавлення дітей квадробікою може бути багато: цікавість та дослідження світу, необхідність зняти напругу та тривожність, пошук опори та бажання присвоїти собі певні якості тварини, яку наслідує квадробер.

Якщо квадробіка чи інша субкультура допомагає дитині закрити ці потреби і залишається на місці розваг та інтересів – у цьому немає нічого поганого. Тоді це – явище, яке просто існує і потребує прийняття.

Подібні захоплення переживали усі покоління – наслідування сестер з “Усі жінки – відьми”, захоплення світом Гаррі Поттера, коміксами Марвел (у багатьох дорослих фанатів є вдома чарівні палички, піжами-костюми людини-павука і таке інше).

Психологи радять, якщо ви помітили щось із цього у поведінці дитини, перш за все оцініть, чи шкодить це безпеці та здоров’ю дитини. Якщо безпосередньої загрози немає – спостерігайте і спробуйте налагодити контакт. Ви можете висловити дитині своє занепокоєння – але не через претензії, а через зацікавлення нею.

« повернутися