A A A K K K
для людей з порушеннями зору
Комунальний заклад "Самійлівський ліцей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області"

Поради батькам

Нова Українська Школа. Методична допомога вчителю початкових класів:  Співпраця батьків і вчителів – спільна турбота про дітей

   Права та обов'язки батьків

Як і в будь-якому колективі, так і в сім'ї між її членами існують різноманітні стосунки. Кожна із сторін має свої права і обов'язки, тобто дотримується правил поведінки, що встановлюються державою, з метою упорядкування сімейних відносин. У сім'ї вони поділяються на особисті та майнові.

Батьки визначають ім'я, громадянство і навіть національність дитини. Кожна дитина з народження отримує громадянство і, якщо один з батьків громадянин України, то й дитина стає або може стати, за певних умов, громадянином України. Батьки повинні представляти інтереси дитини у всіх установах, навіть, у судах. Право й обов'язок батька визначати місце проживання своїх дітей. Але найголовнішим компонентом батьківського піклування є право і обов'язок виховувати своїх дітей. Якщо батьки ухиляються від цього, то їх чекають суворі покарання. Але й діти зобов'язані піклуватися про батьків і надавати їм допомогу.

За життя батьків діти не мають права на їх майно, а батьки управляють майном дітей, якщо воно їм було подароване, на певних умовах.

Батьки утримують своїх дітей до 18 рокі. Якщо вони цього не роблять, то з них стягуються кошти (аліменти) на утримання дитини. Як бачимо, батьки мають значні права і несуть відповідальність за дітей. Закони держави направлені на захист інтересів дітей і на зміцнення сім'ї.

А якщо шлюб розпадається, то держава допомагає розібратися у майнових стосунках між чоловіком і дружиною, слідкуючи за тим, щоб права дитини не порушувалися.

Дата: від до Скинути

Небезпечні челенджі в Інтернеті. Як вберегти дитину.

Небезпечні челенджі в Інтернеті. Як вберегти дитину. Цифрове середовище, зокрема мережа Інтернет, сьогодні є не лише важливим джерелом інформації, але і способом комунікації, який нівелює перепони для спілкування. Через глобальний вплив COVID-19 та воєнний стан  в Україні  діти проводять все більше часу в Інтернеті. Зауважуємо, що право дитини на безпеку та захист є базовим та поширюється на її життєдіяльність як онлайн, так і офлайн. Разом з тим, не кожна дитина в Україні володіє достатнім рівнем знань щодо існуючих ризиків в цифровому середовищі та навичками безпечної поведінки в цифровому просторі. Діти мають право отримувати знання та підтримку у використанні цифрового середовища. Надавати таку підтримку є спільною відповідальністю батьків, педагогічних працівників, громади загалом. Комунікація у віртуальному просторі має свої особливості. Так, інформаційно-комунікаційні технології є важливим інструментом у житті дітей під час здобуття освіти, соціалізації, самореалізації. Водночас, бесконтрольне та безвідповідальне їх використання містить ризики для здоров’я, розвитку та благополуччя дітей, зокрема: контактні ризики (сексуальнї експлуатації та зловживання, домагання для сексуальних цілей («грумінг», розбещення), онлайн-вербування дітей для вчинення злочинів, участь у екстремістських політичних чи релігійних рухах або для цілей торгівлі людьми); ризики контенту (принизливе та стереотипне зображення та надмірна сексуалізація жінок та дітей; зображення та популяризація насильства та нанесення собі ушкоджень, зокрема, самогубств; принизливі, дискримінаційні або расистські вирази або заклик до такої поведінки; реклама, контент для дорослих);  ризики поведінки (залякування, переслідування та інші форми утисків, розповсюдження без отримання згоди сексуальних зображень, шантаж, висловлювання ненависті, хакерство, азартні ігри, незаконне завантаження або інші порушення прав інтелектуальної власності, комерційна експлуатація);  ризики для здоров’я (надмірне використання призводить до позбавлення сну та фізичної шкоди).            Всі перераховані вище ризики не є вичерпними, постійно оновлюються та здатні негативно вплинути на фізичне, емоційне та психологічне благополуччя дитини. Так, одними з розваг серед підлітків в соціальних мережах, що, зокрема за умови відсутності компетентностей безпечної поведінки в цифровому просторі, можуть призвести до непоправної шкоди здоров’ю та життю дитини, стали Інтернет-челенджі та «групи смерті». Челендж (англ. Challenge) – жанр інтернет-роликів, в яких блогер виконує завдання на відеокамеру і розміщує його в мережі, а потім пропонує повторити завдання своєму знайомому або необмеженому колу користувачів. Саме слово челендж зазвичай перекладається як «виклик» у контексті словосполучення «кинути виклик».  Найбільш небезпечними останнім часом стали челенджі:  «вогняний челендж» (Fire challenge);  «падіння в стрибку» (Tripping jump challenge);  «проломити-череп-челендж» (Skull-breaker challenge); «отруєння капсулами для прання» (Tide pods challenge);  «суїцидальний челендж Момо»;  «удушення/непритомність/втрата свідомості» (Choking/fainting/pass-out challenge); «контрольована задуха» (Вlackout challenge);  «вибух розетки» (Outlet Challenge);  «вистрибни з автомобіля» (Drake «In My Feelings»);  «я без свідомості» (Pass out prank, Shocking games) тощо.           Вірусний характер поширення цих челенджів дозволяє їм швидко розповсюджуватись та продовжувати існувати, незважаючи на смертельну небезпеку. Служби технічного обслуговування та контролю за контентом популярних соціальних мереж не завжди вчасно виявляють та блокують контент, що закликає до небезпечних дій. Однак кожен користувач, помітивши контент, який може загрожувати життю та безпеці інших, може звернутися до адміністрації сайту зі скаргою, і врятувати комусь життя. З огляду на сказане, необхідно формувати компетентності дітей, батьків та педагогічних працівників щодо безпечної поведінки в цифровому просторі та потенційної небезпеки безвідповідального ставлення до використання мережі Інтернет, суспільну культуру нетерпимого ставлення до порушення прав, свобод, безпеки дитини взагалі та в цифровому середовищі зокрема, критичне мислення під час сприйняття інформації та вчити правилам інформаційної гігієни, щоб запобігти впливу подібних ризиків та потраплянню дітей в небезпечні ситуації. Найбільшої уваги щодо профілактики потребують підлітки (12-17 років), оскільки це етап активного формування самооцінки, інтересів, моральних уявлень, соціальних установок та потреби в спілкуванні з однолітками. Підліток прагне отримати новий досвід та яскраві емоції, дізнатися, на що він здатний та усім продемонструвати свою винятковість, а соціальні мережі стають для нього платформою для отримання визнання та самоствердження. Однак, несформована психіка, емоційна нестабільність через великий потік інформації, можливі соціальні невдачі та бажання втекти від реальних проблем, вимушена ізоляція під час карантину знижують критичність підлітків до обраних ними способів поведінки. Підлітки в силу вікових особливостей намагаються відокремитись від батьків, відійти у бік і знайти себе. Якщо ж це не вдається, підлітки починають втрачати інтерес до життя, не даючи собі можливості знаходити інші варіанти розв’язання проблеми. Такі підлітки є найбільш вразливою групою для небезпечних челенджів та «груп смерті». Для попередження потрапляння підлітків у такі групи необхідно сконцентрувати увагу на можливих наслідках для здоров’я та життя, на відповідальному ставленні до поведінки в цифровому просторі, критичному осмисленні та сприйнятті інформації, правилах інформаційної гігієни, а також інформуванні щодо можливостей отримати допомогу практичних психологів у критичних ситуаціях, в тому числі анонімно. Поради для батьків  щодо безпечної поведінки дитини в цифровому середовищі: –  говорити з дитиною про безпеку в Інтернеті та допомагати розвивати критичне мислення; –  вчити робити аргументований вибір та нести відповідальність за його результати; – варто говорити, пояснювати, формувати культуру використання Інтернету в повсякденному житті; –  будувати відкриті та довірливі стосунки з дитиною щодо використання технологій: – підтримувати спілкування, давати поради. Дитина має знати, що дорослий поруч і готовий допомогти; –  разом з дитиною переглядати матеріали на її улюблених веб-сайтах та грати в її улюблені Інтернет-ігри; – формувати корисні звички використання ґаджетів та цифрового середовища, розвивати цифрові, соціальні й емоційні навички, такі як: повага, емпатія, критичне мислення, відповідальна поведінка та психологічна стійкість; –  підвищувати самооцінку дитини, дозволяти дитині самостійно робити вибір і бути відповідальним за нього, вчити моделям поведінки із негативним досвідом в Інтернеті; –  заохочувати користуватись ґаджетами в зонах видимості дорослих. Це допоможе тримати під контролем, з ким ваша дитина контактує в Інтернеті через телефон, планшет, смарт-телевізор, ігрову приставку та інші пристрої, підключені до Інтернету; – встановлювати часові межі користування ґаджетами, щоб балансувати час, проведений в режимі онлайн та офлайн; – контролювати додатки, ігри, веб-сайти та соціальні мережі, якими користується дитина, та їх відповідність віку дитини; – вчитись встановлювати на ґаджети дитини батьківський контроль, вимикати можливість спілкування або обміну повідомленнями в онлайн-чатах та функцію «поділитися розташуванням» у налаштуваннях додатків чи ігор, оскільки це може наразити дитину на небезпеку у вигляді небажаного контакту чи розкрити її фізичне місце розташування; –  перевіряти налаштування приватності в іграх та соціальних мережах, якими користується дитина, наявності в її профілі ввімкнених налаштувань приватності; – обмежити коло осіб, які можуть контактувати з дитиною та просити дитину радитись, перш ніж додавати нових друзів; –  бути уважними до ознак страху чи тривоги, зміни поведінки, режиму сну та апетиту; – спостерігати, як дитина будує контакти зі світом: якщо більше сидить у ґаджетах, замкнута й не може описати свій стан; не знаходить слова, щоби розповісти про свої почуття та проведений день; якщо наживо не спілкується, не ходить у гості, не ходять в гості до неї; слухає депресивну, параноїдальну музику; має відсторонений погляд, апатію, дитина млява, має поганий апетит, не має інтересу в очах – у такому разі треба звертатися до фахівців і знати, куди звернутися за додатковою порадою та підтримкою, а також повідомляти дитині, куди вона може у разі потреби звернутись по допомогу. Важливо рахуватися з почуттями підлітка і не заперечувати їх, треба легалізувати ці почуття і дати дитині зрозуміти, що її приймають і про це можна говорити у родині. У разі виявлення, що дитина стала жертвою будь-яких проявів насильства чи експлуатації, вербування чи маніпуляцій в цифровому просторі, варто одразу звернутись до Національної поліції України та надіслати повідомлення про правопорушення до департаменту кіберполіції Національної поліції України.  Психологічну допомогу та підтримку можна отримати за номерами телефонів: Національна гаряча лінія з питань протидії насильству та захисту прав дитин (Пн – Пт з 12:00 до 16:00): 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних); 16 111 (безкоштовно з мобільних). Онлайн консультація для підлітків в Teenergizer. Чат-бот у Telegram і Viber допоможе дізнатись, куди звертатись за допомогою.

14:35 22.10.2024

Принципи спілкування з агресивними дітьми:

Принципи спілкування з агресивними дітьми: Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена. Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася. Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву. Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас. Що у наших дітей може викликати агресивні почуття і дії наших дітей (на думку відомого психолога Ю. Б.Гіппенрейтер) 1. Накази, команди «Зараз же перестань», «Забери!», «Винеси відро!», «Швидко в ліжко!», «Щоб я більше цього не чув!», «Замовкни!» У цих категоричних висловах дитина відчуває неповагу до себе. Такі слова викликають почуття залишеності. Особливо коли дитина має проблеми і намагається поділитися ними з батьками. У відповідь діти звичайно опираються, «бурчать», ображаються, виявляють упертість. 2. Попередження, застереження, погрози «Якщо ти не перестанеш плакати, я піду», «Дивися, щоб не стало гірше», «Ще раз це повториться, я візьму пасок», «Не прийдеш вчасно, тримайся…» Погрози та попередження погані тим, що за постійного повторення діти до них звикають і перестають на них реагувати. Тоді деякі батьки від слів переходять до діла і швидко проходять шлях від слабких покарань до більш сильних, а часом і до жорстких: вередливого малюка залишають самого на вулиці, двері зачиняють на ключ і останній крок – починають застосовувати фізичні покарання. 3. Мораль, повчання, проповіді «Ти зобов’язаний поводитися так, як належить», «Кожна людина повинна працювати», «Ти повинен поважати дорослих». Звичайно, діти з подібних фраз не дізнаються нічого нового. Нічого не зміниться від того, що вони слухатимуть це «всоте». Вони відчувають тиск зовнішнього авторитету, інколи провину, а найчастіше все разом. Річ у тому, що моральні основи й моральну поведінку виховують не стільки слова, стільки атмосфера в сім’ї через наслідування поведінки дорослих, особливо батьків. 4. Постійні поради, намагання все вирішити за дитину «А ти візьми і скажи…», «По-моєму треба…», «Я б на твоєму місці…». Діти не схильні дослухатися до наших порад. А інколи вони відверто повстають: «Без тебе знаю», «Тобі легко казати», «Ти так вважаєш, а я по-іншому». Кожній дитині властиве право бути незалежною, приймати самостійні рішення. Щоразу коли ми щось радимо дитині, ми ніби даємо їй зрозуміти, що вона ще мала й недосвідчена, а ми розумніші за неї, наперед все знаємо. Така зверхня позиція дратує дітей, а головне, не залишає в них бажання розповісти докладніше про свою проблему. Невідомо, чи захоче дитина ще раз розповісти вам про щось важливе. Як часто діти самі приходять до того, що ми їм перед цим їм радили! Але важливо, щоб вони самі прийняли рішення – це їхній шлях до самостійності. 5.Докази, нотації, лекції «Слід би знати, що перед їжею треба мити руки», «Усе через тебе!», «Даремно я на тебе покладалася», «Завжди ти…». Це викликає в дітей або активний захист, або пригніченість, розчарованість у собі та своїх стосунках із батьками. В такому разі в дитини формується низька самооцінка: вона починає думати, що й справді погана, безвільна, ненадійна. А низька самооцінка породжує нові проблеми. Спробуйте звертати увагу не тільки на негативні, а й позитивні сторони вашої дитини. Не бійтеся, що похвальні слова на її адресу зіпсують дитину. Подумайте, а чи добре самим нам жилося в умовах постійного бомбування критикою з боку найближчої людини? Чи не чекали б ми від неї добрих слів, не сумували б за ними? 6.Обзивання, висміювання «Плакса-вакса», «Не будь лапшою», «Ну, просто бовдур!», «Який же ти ледащо!» Усе це найкращий спосіб відштовхнути дитину й допомогти їй розчаруватися в собі. Звичайно, діти в таких випадках ображаються й захищаються: «А сама яка?», «Ну й буду таким!». 7. Випитування, розслідування, здогадування «Ні, ти все-таки скажи», «Що ж усе-таки трапилося?Я все одно дізнаюся», «Чому ти знову отримав двійку?», «Ну чому ти мовчиш? і справді хто з нас любить коли його виводять на чисту воду? За цим може наступити захисна реакція, бажання уникнути контакту. Утриматися в розмові від запитань дуже важко і все ж краще змінити питальні речення та стверджувальні. Часом різниця між питанням та стверджувальною фразою може здаватися майже не помітною. А для дитини, що переживає, ця різниця велика: запитання сприймається як холодна цікавість, стверджувальна фраза – як розуміння й підтримка. 8.Співчуття на словах, умовляння Звичайно, дитина потребує співчуття, однак є ризик що слова «я тебе розумію», «я тобі співчуваю» прозвучать надто формально. Іноді замість цього краще промовчати, притиснувши її до себе. А у фразах на зразок «заспокойся», «не звертай уваги», «перемелеться, мука буде» вона може почути байдужість до її турбот, відкидання або применшення її страждань. 9. Ігнорування: «Відчепися», «Не до тебе», «Завжди ти зі своїми скаргами». ^Як ми можемо допомогти дитині Поведінка – це ще не проблема. Це тільки ключ до проблеми. Якщо дитина поводиться агресивно, це означає, що спалахнуло червоне світло й так само, як на переході вулиці, вам слід стати й подумати: що таке переживає дитина, що змушує її діяти агресивно? Спробуйте зрозуміти свою дитині та її почуття. Це не означає, що ви маєте виправдовувати її вчинки. Адже, коли ми розуміємо поведінку нашої дитини, ми здатні діяти розумніше, отже, маємо більше шансів на те, що обрана нами стратегія спрацює.

10:23 18.09.2024

Поради батькам щодо профілактики дитячих страхів

Поради батькам щодо профілактики дитячих страхів Дорослі мають приділяти такій дитині особливу увагу. Слід пам’ятати правила: 1. Доручення для тривожної дитини мають відповідати віку. Складні завдання прирікають маленьку дитину на неуспіх, зниження самооцінки. 2. Підтримуйте її, говоріть про її впевненість у тому, що дитина зможе виконати завдання 3. Не порівнюйте успіхи дитини з успіхами інших дітей, дуже важливі оптимістичні прогнози на завтра. 4. Не припускайте ситуацій змагання, публічного виступу дитини. 5. Дуже ефективні вправи на реалізацію,психогімнастика. 6. Зменшити або усунути тривожність і страхи у дошкільників можна за допомогою:

10:15 02.09.2024

Особливості стилю поведінки із сором’язливими дітьми:

Особливості стилю поведінки із сором’язливими дітьми: Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей. Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій. Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах. Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате, ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається. Кілька порад батькам замкнутих дітей: Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими людьми. Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною. Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.

10:12 28.08.2024

Рекомендації батькам гіперактивних дітей

Рекомендації батькам гіперактивних дітей У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку ,коли вона цього заслужила ,підкреслюйте успіхи . Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах . Уникайте повторень слів «ні» і «не можна» . Говоріть стримано ,спокійно і м’яко . Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу ,щоб вона могла його завершити. Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію. Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності ,що вимагають концентрації уваги. Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня . Час прийму їжі ,виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові . Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах ,на ринках ,у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив . Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером . Уникайте неспокійних , гучних приятелів . Оберігайте дитину від стомлення ,оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання , гіперактивності . Давайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію . Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі :тривалі прогулянки ,біг ,спортивні заняття.

10:08 26.10.2023

ПОЧУЙТЕ СЕРЦЕМ ГОЛОС ВАШОЇ ДИТИНИ

ПОЧУЙТЕ СЕРЦЕМ ГОЛОС ВАШОЇ ДИТИНИ Окрім їжі, дайте мені тепло сердечність, безпечний спокій і вашу любов. Дозвольте втішатися моїми замислами у цьому дивному світі постійних змін.  Дозвольте у міру своїх сил сідати, соватись, вставати, ходити, бігати, лазити, скакати. Не кажіть, що я співаю, бавлюся чи експериментую "Забагато, задовго, зачасто”. Дозвольте мені ставити питання і отримувати чесні відповіді, а також експериментувати, шукати і досліджувати. Не ідентифікуйте ваші почуття і думки з природними потребами мого організму. Не карайте мене, коли я й так переживаю за невдачі, сама ж бо невдача є вже карою для мене.  Говоріть до мене серцем, очима, посмішкою, вашими руками: ваші слова не завжди мені зрозумілі. Нехай довкола мене живуть гарні і лагідні люди. Нехай тут царює мир – передумова мого розвитку. У вашій хаті відпустіть мені у власність один куточок і частину вашої уваги та вашого часу. Навчіть мене розуміти й відчувати красу і тішитися – радіти з усього, хоч би навіть і з найбільшою дурнички. Підтримуйте та заохочуйте мене до праці, навіть і тоді, коли я роблю ще сотні помилок. Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо є тільки дитиною і учнем. Надайте і мені частину відповідальності, вимірену до моїх сили і моїх можливостей. Навчіть мене брати участь у забаві, зайнятті і праці. Зважайте на мої забави і з них робіть висновки, як даватиму собі раду із життя і його труднощами. Коли загадаєте мені зробити це або те, скажіть також "як” і "чому”. Учиніть усе, щоб я відчувала свою значимість і потрібність для вас, своє місце у планах вашої родини та школи. Будьте до мене доброзичливі та лояльні, щоб я навчалася відплачувати іншим людям тим самим. Покажіть, як дотримувати обіцянки, слова. Не думайте про мене лише як про немовля, коли я хочу рости і бути великою. Нехай ніколи не боюся втратити Вашу любов. Не накидайте мені Ваших переляків і острахів. Допоможіть мені потроху перемагати біль і марні забаганки, і тішитися майбутніми радощами. Навчіть мене рівноваги, коли ви на мене гніваєтеся, але не боятися гніву, коли він справедливий і виправданий.

09:38 17.08.2022

Якою ви повинні відпускати дитину до школи

Якою ви повинні відпускати дитину до школи  -  Учень повинен приходити до школи чистим: із чистими руками, шиєю, обличчям. Нігті на  руках повинні бути коротко обрізані, волосся охайно розчесане. -  Учень повинен одягатися в чисту, охайну учнівську форму. Взуття повинно бути начищеним, чистим.              Що повинно бути у портфелі: -   Учень повинен мати при собі чисту носову хусточку. -   У портфелі мають бути акуратно складені речі,  потрібні для занять на цей день. -    Книжки слід обгорнути. На обгортці має бути напис: предмет, прізвище учня, клас та номер школи. -   Щоб зошити мали охайний вигляд, потрібно класти їх у папку. -  Олівці, ручки покладіть у пенал. -  Стежте за, тим, щоб звечора все було готове до навчального дня і в портфелі не було нічого зайвого.

09:35 17.08.2022

Як спілкуватися з дитиною

Як спілкуватися з дитиною 1. Спілкування на рівних. Рівень очей. 2. Попросити дитину вас чому-небудь навчити. 3. Запитувати в дітей поради. 4. Цікавитися планами дитини та їх враховувати. 5. Запитувати в дитини її річ і стукатися до неї в кімнату. 6. Просити допомоги в чому-небудь. Після цього не критикувати. 7. Давати посильні доручення - з відомим успіхом. 8. Схвалення взагалі (у цілому). 9. Підтримка у важкій ситуації (навести приклад із власного життя знайти три позитивних моменти — оптимістичний погляд на життя). 10. Не сюсюкати з дитиною. Розмовляти як з дорослим. 11. Зустрічати як кращого друга і проводжати. 12. Якщо ви не праві, просіть вибачення. 13. Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми. 14. Дозволяйте робити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками (негативний досвід — це теж досвід). 15. 100 %-ва увага мінімум 15 хвилин щодня. 16. Концентруйте увагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації. 17. Тілесний контакт 2-3 рази на день мінімум.

09:32 17.08.2022

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора